Коли птахи «летять молитися», а коли просто «згубили ціп по дорозі?»

7 квітня 2014 року  вихованці фольклорно-етнографічного гуртка  провели зустріч із учнями ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.

«Жайворонку, жайворонку, візьми зиму, а нам дай літо!» — вторячи предкам, промовляли юні краєзнавці, виступаючи перед шестикласниками. Акцент робився на обрядовості – хороводах, веснянках та інших «методиках» закликати весну. Головними у цьому дійстві були провісники весни – птахи.  «Колись в Україні старші люди казали: “Будь-який птах безгрішний, бо ходить босий. Тому й заборонялося народною мораллю вбивати птахів», —  нагадала керівник гуртка Марія Власюк.

Жваве обговорення в класі викликали загадки про птахів, які підібрали вихованці гуртка. Адже далеко не всі знають у якого птаха два пальці, або, гнізда яких птахів їдять?

Виявляється, наші предки навіть ворожили на пташках. Якщо пташки повертаються з вирію високо летять, то це вони «до Бога летять молитися» — буде врожай на збіжжя, якщо ж вони летять над землею низько, то це вони «загубили ціп по дорозі» — буде неврожай.

Цікавою була розповідь про зозулю, яку в народі називають «ключницею вирію», бо саме зозуля першою летить в вирій і останньою повертається.

На завершення зустрічі вихованці гуртка пригостили учнів «буслами» — це обрядове печиво, у вигляді пташиних лапок,  яке випікали на Благовіщеня.