День української писемності та мови

9 листопада у Краєзнавчому центрі відмітили День української писемності та мови.

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

і народу без мови нема.

В. Забаштанський

Ведуча: — Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші ровесники.  У нас сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, про її рідну мову.

У 1997 році був заснований День української писемності та мови. Це свято на честь літописця Нестора. Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців української писемності.

Українська мова — це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою.

Ведуча.

Щиро вітаємо всіх гостей і запрошуємо на наше свято рідної мови.

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш сюди

Добрих людей до бесіди.

Протягом свята було проведено багато конкурсів:

1.     Завдання У країні фразеології

Поясніть фразеологізми :

Сніг на голову – (щось несподіване, раптове).

Товкти воду в ступі –( займатися чимось непотрібним).

Байдики бити – (ледарювати).

2.     Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів’ях, приказках про рідну мову.

Загадки про мову

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Й людини мову я спиню

Що це таке?

      А тепер пригадайте прислів’я та приказки.

A) Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.

Б) Без мови немає народу.

B) Пуста мова не варта доброго слова.

3.      Закінчити нашу зустріч хочу віршем

 «До українців»  Віктора Баранова. І хай кожен з нас задумається над значенням рідної мови для народу

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці, —

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми — українці.

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш — у піснях, а не в барилах вина,

І що щедрість — у серці, а не в магазинних вітринах,

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе, відколи, з якої пори,

Почали українці себе у собі забувати.

Запитаймо про те, чи списати усе на буття,

Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога,

Що солодшим од меду нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?

Чи в «моголах» і вмерти судилось нам ще від Тараса?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова!..

Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.

І в мені ниє крамоли осколок тупий,

Мене дума одна обсідає і душить на славу:

Ради кого Шевченкові  йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря

І хіба не зотліє на тлю українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил!

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…